Сутність і структура процесу навчання

Процес навчання є формою пізнання об'єктивної дійс­ності, оволодіння досвідом людства, взаємодією виклада­ча й учня чи студента.

Сутність процесу навчання.Поняття «навчальний процес» охоплює всі компоненти навчання: викладач, фор­ми, методи і засоби навчання, які він використовує; учень, який працює під керівництвом учителя на уроці та само­стійно вдома; забезпечення навчального процесу наочніс­тю й технічними засобами.

Навчальний процес є активною взаємодією між учите­лем і учнем, яка складається з двох взаємопов'язаних процесів — викладання й учіння.

Викладання — діяльність викладача в процесі навчання, під час якої він ставить перед учнями (студентами) пізнавальні завдання, повідомляє но­ві знання, організує спостереження, лабораторні Сутність і структура процесу навчання і практичні заняття, ке­рує їх самостійною роботою, перевіряє якість знань, умінь і навичок.

Результативність його залежить як від умінь і ста­рань педагога, так і від старань учня, студента щодо засво­єння знань, тобто від ефективності учіння.

Учіння — цілеспрямований процес засвоєння учнями (студентами) знань, оволодіння вміннями і навичками.

У широкому значенні учіння є оволодінням суспіль­ним досвідом з метою його використання в житті. Вчи-

тель може навчати безпосередньо або опосередковано (че­рез систему завдань).

Структурно процес навчання утворюють такі компо­ненти:

— цільовий (формування мети вивчення матеріалу на уроці, навчального предмета та освітньої мети навча­льного закладу Сутність і структура процесу навчання);

— стимулюючо-мотиваційний (спонукання учнів (студентів) до активної пізнавальної діяльності, форму­вання в них відповідної мотивації);

— змістовий (оптимальний підбір предметів навчаль­ного плану, змістовність навчальних програм і підручни­ків, а також продуманість змісту кожного заняття);

— операційно-дієвий (підбір прийомів, методів, форм і засобів навчання);

— контрольно-регулюючий (контроль за засвоєнням знань, сформованістю умінь та навичок);

— оцінно-результативний (виявлення рівня знань, умінь і навичок кожного учня чи студента, причин неус­пішності і їх усунення).

Реалізація кожного компонента і їх сукупності перед­бачає свідому, цілеспрямовану взаємодію викладача і учня (студента).

Основні функції процесу навчання.Основними функ­ціями процесу навчання є освітня, розвивальна і Сутність і структура процесу навчання виховна.

Освітня функція передбачає засвоєння учнями, студен­тами системи наукових знань, формування вмінь і навичок.

Знання — узагальнений досвід людства про дійсність у вигляді фактів, правил, висновків, закономірностей, ідей, теорій.

Сформульовані вони у поняттях, судженнях, умовиво­дах, теоремах, концепціях, теоріях.

Розвивальна функція виявляється у розвитку мислен­ня учнів, студентів, формуванні волі, емоційно-почуттєвої сфери, навчальних інтересів, мотивів і здібностей.

Виховна функція спрямована на формування науко­вого світогляду учнів, студентів шляхом засвоєння систе­ми наукових знань про природу, суспільство і людину, ви­ховання моральних, трудових, естетичних і фізичних яко­стей особистості.

Освітня, розвивальна та виховна функції реалізуються через такі чинники:



— використання змісту навчального Сутність і структура процесу навчання матеріалу — для реалізації цих функцій викладач використовує основний

матеріал навчальних дисциплін, доповнюючи його ціка­вою додатковою інформацією;

— добір форм, методів і прийомів навчання — здійс­нюється з таким розрахунком, щоб вони заохочували до самостійного здобування знань;

— забезпечення порядку і дисципліни на уроці — по­вноцінне навчання можливе лише за умови високої дис­ципліни;

— використання оцінок — аналіз відповідей і моти­вація оцінок, які виставляє викладач.

— особа викладача, його поведінка, ставлення до уч­нів, студентів — ерудований, тактовний, доброзичливий викладач позитивно впливає на їх навчальні результати і поведінку.

Перелічені чинники тісно пов'язані між собою, що зо­бов'язує чітко визначати їх освітню, розвивальну Сутність і структура процесу навчання і вихов­ну мету.

Процеси навчання і пізнання.Методологічною заса­дою процесу навчання є теорія пізнання, яка охоплює природу наукового пізнання і його можливості, головні закономірності пізнавального процесу, форми й методи пізнання людиною навколишньої дійсності, умови істин­ності пізнання.

Пізнання — процес цілеспрямованого відображення об'єктивної реальності у свідомості людей.

Спільною у процесах навчання і наукового пізнання є їх спрямованість на пізнання об'єктивної реальності та здій­снення за схемою: живе спостереження об'єкта навчання чи пізнання — осмислення істотних властивостей, особ­ливостей, зв'язків цього об'єкта — застосування здобу­тих знань на практиці чи в навчанні або перевірка Сутність і структура процесу навчання знан­ня, набутого у процесі пізнання, на практиці. Тому на­вчання можна вважати специфічною формою пізнання об'єктивної дійсності, набуття суспільного досвіду.

Процеси навчання і пізнання мають такі відмінності:

— пізнання стосується самого об'єкта пізнання, а в навчанні можливе використання його наочного або слове­сного зображення;

— у пізнанні відкривають об'єктивно нове, невідоме, а в навчанні учень (студент) «відкриває» для себе якусь істину;

— у навчанні прискорено пізнають те, на що наука витратила роки;

— навчання передбачає і формування вмінь та нави­чок, а пізнання — тільки розкриття істини;

— практика у навчанні допомагає краще зрозуміти І засвоїти матеріал, а не служить критерієм істини Сутність і структура процесу навчання, як у пізнанні.

Рушійними силами навчального процесу є його супе­речності між:

— вимогами суспільства до процесу навчання, що по­всякчас зростають, і загальним станом цього процесу, який потребує постійного вдосконалення;

— досягнутим учнями, студентами рівнем знань, умінь та навичок і знаннями, вміннями та навичками, необхідни­ми для виконання поставлених перед ними нових завдань;

— фронтальним викладом матеріалу та індивідуаль­ним характером його засвоєння;

— розумінням матеріалу викладачем і учнями (сту­дентами);

— теоретичною формою знань й уміннями застосову­вати їх на практиці та ін.

Викладач повинен уміти виявити у процесі навчання суперечності і використовувати їх для активізації пізна­вальної діяльності учнів, студентів Сутність і структура процесу навчання.

Роль учителя в навчальному процесі.Центральною фігурою в навчальному процесі є вчитель. Він передусім виступає як організатор І керівник пізнавальної діяльно­сті учнів, створює умови, за яких вони можуть найраціона-льніше і продуктивніше вчитися (дисципліна, необхідна для ефективного засвоєння знань, психологічний клімат, чергування занять, нормування домашньої навчальної ро­боти, постановка перед учнями мети і завдань). Контро­люючи навчання, він повинен бути готовим допомогти, коли в них виникають труднощі. Водночас учитель є ви­хователем, дбає про розумовий, моральний, духовний і фі­зичний розвиток учнів.

Для повноцінного процесу викладання вчителю потріб­но усвідомити загальну мету освіти і місце свого предме­та в її Сутність і структура процесу навчання реалізації. Він повинен глибоко, на сучасному нау­ковому рівні знати предмет. Здійснення міжпредметних зв'язків потребує від нього і певних знань із суміжних наук. Міцні знання з методики, психології та педагогіки є підґрунтям розвитку педагогічної майстерності вчите­ля. Для успішного викладання вчителю слід добре знати особливості учнів, яких він навчає.

Діяльність учителя в процесі викладання складається з планування своєї діяльності (тематичного й поурочно­го), навчальної роботи, організації діяльності, стимулюван­ня активності учнів, поточного контролю за навчальним

процесом, його регулювання, коригування, аналізу резуль­татів своєї діяльності.

Успішне поурочне і перспективне планування вима­гає:

— визначення системи категорій і понять, які є Сутність і структура процесу навчання вихід­ними у процесі оволодіння матеріалом програми;

— осмислення внутріпредметних і міжпредметних зв'язків дисципліни;

— відбору такого навчального матеріалу, який найбі­льшою мірою сприяє формуванню в учнів наукового сві­тогляду, творчої активності і пізнавальної самостійності;

— виділення в змісті матеріалу такої інформації, яка обов'язково б викликала в учнів інтерес, підвищувала за­цікавленість і увагу, сприяла вихованню вольових зусиль;

— знання рівня підготовленості учнів до оволодіння програмою курсу;

— продумування системи наочних посібників і додат­кової інформації до кожного уроку, практичних і лабора­торних робіт відповідно до вимог навчальної програми;

— врахування того, який матеріал є найважчим у про­цесі його засвоєння Сутність і структура процесу навчання; наявності з окремих тем програми резервних годин за рахунок ущільнення більш доступної інформації для учнів;

— обов'язкове визначення обсягу знань, умінь, нави­чок, якими повинні оволодіти відповідно слабкий, серед­ній і сильний учні.

Тому, яким би досвідченим не був учитель, кожен урок, до якого він готується, по-своєму є першим у його діяльності.

Роль учня у процесі навчання. Ефективність процесу навчання залежить від психологічної підготовленості дити­ни до навчально-пізнавальної діяльності. Така підготовле­ність означає, що учень усвідомлює мету навчання, є фізіоло­гічне і психологічно готовим до нього; бажає вчитися і ви­являє активність у процесі навчання; вміє зосередитися на навчальній Сутність і структура процесу навчання діяльності та має належний рівень розвитку.

Педагог повинен не тільки використовувати позитив­не ставлення учнів до навчання, а й постійно підсилювати його. При цьому слід пам'ятати, що наукові факти викли­кають інтерес в учнів, коли вони бачать їх практичну зна­чущість. Правильно організована навчальна діяльність сама є джерелом емоцій, бажання долати труднощі, спро­бувати власні сили в оволодінні матеріалом. Висока оцін­ка ролі наукових знань у суспільстві збагачує мотивацій­ний фон навчальної діяльності. Колективний характер навчальної діяльності створює сприятливу атмосферу і

прагнення посісти відповідне місце серед однолітків. По­зитивне ставлення до навчання народжується також із почуття власної гідності. Спонукають Сутність і структура процесу навчання до пізнання й успі­хи у навчанні та справедлива оцінка здобутків.

Процес засвоєння знань охоплює такі ланки: сприй­мання — осмислення і розуміння — узагальнення — за­кріплення — застосування на практиці.

Сприймання — це відображення предметів і явищ на­вколишнього світу, що діють у певний момент на органи чуття людини. Для того щоб цей процес був ефективним, стимулюють психологічну готовність учнів до навчання (створюють мотиваційний фон), формують активно-пози­тивне ставлення до майбутньої пізнавальної діяльності, спираються на попередні знання й досвід, зосереджують увагу на об'єкті пізнання.

Осмислення і розуміння навчального матеріалу є про­цесом розумової діяльності, який спрямований на роз­криття істотних ознак Сутність і структура процесу навчання, якостей предметів, явищ і процесів та формулювання теоретичних понять, ідей, законів. Воно досягається шляхом аналізу, синтезу, порівняння, індук­ції, дедукції тощо.

Узагальнення — це логічний процес переходу від оди­ничного до загального або від менш загального до більш загального знання, а також продукт розумової діяльності, форма відображення загальних ознак явищ дійсності. Узагальнюючи навчальний матеріал, вчитель повинен звернути увагу на суттєві ознаки предметів, явищ, проце­сів, добирати варіанти методів і прийомів, які найповніше розкривають в них істотне.

Закріплення знань, умінь і навичок — це спеціальна робота педагога щодо реалізації дидактичного принципу міцності засвоєння учнями навчального матеріалу. Для йо­го закріплення Сутність і структура процесу навчання важливе значення має первинне, поточне і узагальнююче повторення. Повторення повинно бути ціле­спрямованим, вмотивованим, правильно розподіленим у ча­сі, розрахованим не на механічне запам'ятовування.

Застосування на практиці знань, умінь і навичок — це перехід у навчальній діяльності від абстрактного до конкретного, що досягається різноманітними вправами, са­мостійною роботою на лабораторних і практичних занят­тях, у різних видах повторення.

Ефективність засвоєння знань залежить від мотивації навчально-пізнавальної діяльності. Адже мотив навчан­ня є внутрішньою причиною, яка спонукає учня вчитися, позначається на якості здобутих ним знань.

Мотиви навчально-пізнавальної діяльності можуть бу­ти пізнавальними і соціальними.

Пізнавальні мотиви закладені в самому Сутність і структура процесу навчання процесі на­вчання: допитливість, інтерес до знань, потреба в пізнанні, прагнення вдосконалити свої інтелектуальні здібності. Пізнавальний інтерес може бути зумовлений змістом на­вчального матеріалу, активними формами і методами на­вчання, мотивуванням оцінки успішності учня тощо.

Соціальні мотиви навчальної діяльності пов'язані з ти­ми відносинами, у які вступає молода особистість як грома­дянин суспільства. Це комунікативні, утилітарні мотиви, а також мотиви, пов'язані з потребою у самовихованні.


documentaxyzauj.html
documentaxyzier.html
documentaxyzpoz.html
documentaxyzwzh.html
documentaxzaejp.html
Документ Сутність і структура процесу навчання